Хвороби пшениці і методи боротьби з ними

04.06.2018

 

Хвороби пшениці та методи боротьби з ними

Який відсоток втрат урожаю пшениці спричиняють хвороби? Як мінімум 10-20%. Але якщо вчасно не почати діяти, то збитки можуть збільшуватись у два, а то й більше рази.

Кореневі гнилі

Це найпоширеніша група хвороб пшениці. Вони уражують в першу чергу коріння пшениці, в результаті чого відбувається процес перегнивання з повним руйнуванням рослин. Різновидів гнилей, що уражують пшеницю досить багато, про найнебезпечніші з них нижче.

Гельмінтоспоріоз — побуріння, деформація проростків. На листках утворюються еліпсоподібні від світло-коричневих до чорних плями, що мають світлу облямівку та чітку межу між здоровою і ураженою тканиною У фазі виходу в трубку спостерігається по­буріння вузла кущіння.

Боротися з хворобою варто тоді, коли плями з’являються на нижніх ярусах листя, а також на другому-третьому зверху під час фази виходу в трубку. Препарати мають бути на основі пікоксістробіну та ципроконазолу у нормі 0,75л/га.

Церкоспорельоз або ламкість стебла проявляється на пшениці у вигляді коричневих плям з розмитими краями. Характерною особливістю цієї хвороби є око у центрі плями. Її розвиткові сприяють ранні строки посіву, морози весною, загущення посівів.

Церкоспорельоз  спричинює почорніння і відмирання коренів. Пізніше уражуються стебла, що у місцях укорінення гриба загнивають і надламуються, що викликає вилягання рослин. Втрати врожаю за великого розповсюдження хвороби можуть становити більше 80%.

Хвороба відступає в разі обробітку посівів фунгіцидом з діючою речовиною пропіконазол у нормі 0,26 л/га.

Фузаріоз — це темно-бурі плями із розмитими краями, що поступово поширюються і на листя рослини і на колос. Характерною ознакою захворювання є трухлявість коріння. Основною причиною поширення хвороби є різкі коливання вологості ґрунту.  

Внесення фосфорних та калійних добрив сприяє кращому розвиткові більш міцних коренів, що підвищує стійкість до хвороби.

Крім того, аби убезпечити свої посіви, варто застосовувати сидерати і правильно планувати сівозміну. У разі, якщо хвороба з’явилась і розвивається, варто застосовувати препарати на основі пікоксістробіну і ципроконазолу з нормами 0,6 л/га.

Офіобольоз є одною з найшкідливіших хвороб озимої пшениці. Втрати зерна можуть становити більш ніж 60%. Навіть незначне ураження призводить до зниження врожаю.

Хворобу можна розпізнати, коли основа стебла і корені рослин починають темнішати, чорнішати і в результаті загнивати. За такої ситуації стебла стають хиткими і легко відриваються. Мінімальний обробіток ґрунту сприяє зниженню розповсюдження збудника в ґрунті.

Використання фунгіцидів на основі азоксистробіну (0,6 л/га) у фазу виходу в трубку, забезпечить захист культури від вказаної хвороби.

Сажкові хвороби

Небезпека сажкових проявляється в скороченні густоти посівів. Часто хвороби залишаються непоміченими, але на власний захист культура витрачає велику кількість поживних речовин, що не­га­тив­но по­значається на її роз­вит­ку та про­дук­тив­ності.

Тверда сажка сприяє тому, що у заражених рослин зменшується ріст стебел і на приблизно 10% кількість зернівок в колосках, в результаті знижується якість зерна.

Уражені рослини зазвичай нижче здорових, а їх колосся в фазу виходу в трубку мають синьо-зелене забарвлення. Інфіковані рослини довше залишаються зеленими, і, через недостатній розвиток вони є тоншими. Хвороба виявляється при появі колоса.

Щоб розпізнати її, варто роздавити кілька заражених зернівок у фазі молочної стиглості, якщо це дійсно тверда сажка, то з них виділятиметься сіра рідина із запахом триметиламіну (аміаку, гнилої риби).

Вказане захворювання розвивається у разі надмірної глибини загортання насіння, або через загущення посівів.

Для того, щоб сажка не потурбувала, потрібне обов’язкове лущення стерні, дотримання сівозміни та протруювання насіння тіабендазолом та флутріафолом з нормами 1,5-2,0 л/т.

Летюча сажка. Основною проблемою, що викликає ця хвороба є те, що уражені рослини не плодоносять. Маса надземної частини хворої рослини на 30-40% менша, аніж аніж нормальної.

Активізується за високої вологості і температури повітря, а також у разі пізнього посіву. Часто проявляється в період появи колоса. Руйнує всі його частини, за винятком стрижня, а те, що вже уражене, перетворюються в чорну спорову масу.

Основною рекомендацією у попередженні хвороби є передпосівний обробіток насіння системними протруйниками: тіабендазолом та флутріафолом з нормами 1,5-2,0 л/т. А також варто вносити мікроелементи, а саме: бор, кобальт, молібден, мідь та марганець.

Стеблова  сажка виявляється на стеблах і листках у вигляді смуг довжиною до кількох сантиметрів. Пізніше їх забарвлення стає темно-синім. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин. Виникнення хвороби можливе від моменту проростання насіння до утворення першого листка.

Велике значення в зниженні ураження рослин має висів насіння у ґрунт з вологістю не нижче 60-70%, а також протруювання насіння тебуконазолом і тирамом у нормі 1,0-1,2 л/га за тиждень до посіву.

Карликова сажка. Ця хвороба відома тим, що уражені посіви практично не дають врожаю. У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, а також підвищений рівень кущення (більше 30 стебел). Уражений колос щільніший, вкорочений, у деяких випадках на високому агрофоні спостерігається галуження колоса.

Ураження культури відбувається від появи сходів і до початку виходу в трубку. Якщо відсоток ураження рослин високий, врожайності хворі культури не дадуть.

Основними агротехнічними заходами є відмова від ранніх термінів посіву і знищення злакових бур’янів, що є зберігачами інфекції. Що ж стосується хімічного обробітку, то як і з попередніми сажковими варто протруювати насіння препаратами на основі тебуконазолу і тираму у нормі 1,0-1,2 л/га.

Іржасті хвороби

Іржа бура найбільшу шкодочинність проявляє у фазі цвітіння пшениці. Вона впливає на культуру таким чином, що у рослин утворюється менше зернин, які в свою чергу втрачають якість і вагу.

Хвороба активно розвивається тоді, коли на полі присутні масові сходи падалиці, а також у разі внесення підвищених доз азотних добрив.

Що ж стосується заходів боротьби, то важливо використовувати стійкі до хвороби сорти, особливо, якщо на відповідних площах останніми роками вже спостерігалась бура іржа. Також потрібен обробіток рослин під час вегетації фунгіцидами з карбендазимом та флутріафолом по 0,6-0,8 л/га.

Жовта іржа проявляється у вигляді лимонно-жовтих та смугастих ліній. Під час цвітіння або молочної стиглості велика частина листя жовтіє, засихає і опадає. Навесні захворювання спочатку проявляється на нижніх листках, а потім поступово переходить на верхні. При значному розвитку іржі швидко змінюється забарвлення поля.

Особливо шкідливе ураження частин колоса, бо в результаті зерно зарано підсихає, стає пустим.  

Найбільш відповідні погодні умови для розвитку хвороби — прохолодні весна і літо. З жовтою іржею варто боротись препаратами на основі карбендазиму та флутріафолу у нормі 0,5 л/га.

Іржа лінійна (стеблова) вражає в основному стебла рослин, рідше листя,  ще рідше стрижень колоса, лусочки і ості. Шкідливість стеблової іржі полягає в порушенні водного балансу рослин. У разі сильного розвитку хвороби втрати врожаю можуть становити 60-70% від загального. Пшениця уражується хворобою, коли внесено забагато азотних добрив, а також, якщо не витримані строки посіву.  

Щоб не зіштовхнутись з хворобою, потрібно вирощувати ранньостиглі сорти пшениці і збалансовано її підживлювати.

Та як і з двома попередніми видами іржі, допоможуть фунгіциди з діючими речовинами карбендазим та флутріафол з нормами внесення 0,6-0,8 л/га.

«Цього року хвороб ще не було. Але вже чекаємо на септоріоз і борошнисту росу, бо вночі роса випадає і прохолодно, що є відповідними умовами для розвитку цих хвороб. Щоб не було сажки, обов’язково протруюємо посівний матеріал. Загалом плануємо два фунгіцидні обробітки», — розповів Пасічніченко Віктор Іванович, головний агроном ПСП «Орач».

Борошниста роса

Небезпечна хвороба не лише для озимої пшениці, а й для більшості вирощуваних культур. Розвивається за високої вологості ґрунту та надмірному загущені посівів. Відсоток ураження може становити від 15 до 40% рослин, результатом чого є непередбачувана втрата врожаю.

Хвороба проявляється на листках, колоскових лусках, остюках та іноді на стеблах. Впізнавана за рахунок білого павутиноподібного нальоту, що пізніше ущільнюється і стає борошнистим. До кінця вегетації він набуває жовто-сірого забарвлення, на якому з’являються дрібні чорні клейстотеції, що до наступного року розміщуються на рослинних залишках.

Тому обов’язковою дією є зарубка цих залишків, аби хвороба не проявилась наступного сезону. Для цього також потрібно просторово ізолювати поля озимих від ярих культур і посівів минулого року.

Не менш важливим є збалансоване живлення, де особливу увагу варто приділити калію, так як його нестача знижує стійкість культури до захворювання.

Тебуконазол у нормі 0,5 л/га — речовина у складі фунгіциду, що допоможе у випадку зараження.  

Септоріоз

З’являється і поширюється на всіх надземних частинах рослини впродовж усієї вегетації. Інтенсивному розвиткові хвороби сприяють часті дощі і сильна висока вологість повітря. А передують цьому невідповідні умови зберігання насіннєвого матеріалу.

Перші симптоми можуть з’являтися на сходах у вигляді бурих смуг та плям. Сходи нерівномірні і деформовані. Від уражених проростків хвороба поширюється на листя, де також утворюються темні плями з жовтуватою облямівкою.

Протруювання насіння тіабендазолом та флутріафолом (1,5-2,0 л/га) допоможе не зустріти на посівах бурих плям. У разі, якщо це відбулось, варто провести обприскування пропіконазолом, прохлоразом і флуоксастробіном у нормі 0,8-1,2 л/га діючої речовини.

Снігова (фузаріозна) пліснява

Хвороба найчастіше проявляється після довготривалого снігового покриву і наявності, так званих «блюдець» на полях. І активізується, коли вся ця вода сходить.

На листках озимих з'являються водянисті плями c білим павутинним нальотом, що приводить до склеювання листків, внаслідок чого вони гинуть. При сильному ураженні спостерігається відмирання вузла кущіння і коренів, через що гине вся рослина.

Своєчасне весняне боронування озимих – важливий захід боротьби із сніговою пліснявою: при цьому видаляються органічні рештки, уражені інфекцією, та аерується поверхневий шар ґрунту. Для знищення збудників снігової плісняви застосовують обробку насіння фунгіцидом на основі карбоксину і тираму у дозі 3 кг/т насіння.

Крім цього, важливо обирати правильні попередники, якісно планувати сівозміну і застосовувати стійке насіння.

Хімічну обробку (0,6-1,0 л/га тебуконазолу і флутріафолу) варто проводити до випадання першого снігу, саме тоді вона буде найбільш ефективною.

За вегетаційний період озимої пшениці на посівах може з’явитись маса захворювань, важливо правильно їх розпізнати і вчасно почати діяти. Проведення хімічних захисних заходів найбільш ефективне, коли поширення патогенів перебуває на рівні економічного порогу шкідливості. А що стосується агротехнічних заходів, то таку роботу потрібно проводити цілий рік.